незнаю чи поможе тут є різні книги і їх опис
http://bookland.net.ua/

Історична основа твору. Експозиція повісті вказує, що події відбувалися «у тридцятих роках минулого століття». Початок XIX ст. був дійсно позначений високим піднесенням антикріпосницького руху. Ця боротьба набувала різних форм: спалення садиб поміщиків, фізичної розправи над панами, відмови від роботи, псування знарядь праці. Загроза жорстокої і немилосердної кари змушувала повстанців тікати на Дон та у Причорномор'я. Так, наприклад, тільки у Київській губернії на початок 1816 року налічувалося 25 тисяч селян-утікачів. Уряд докладав чималих зусиль, щоб повернути кріпаків їхнім панам. Утікачів чекала кара шпіцрутенами, а тих, хто виживав, відправляли на каторгу у Сибір. Події, відображені у повісті «Дорогою ціною», відносяться приблизно до 1834—1836 років, коли була ліквідована Задунайська Січ. У цей період значно посилились переслідування втікачів за Дунай і в Бесарабію: «На вільних землях зорганізовані були на втікачів лови, справжні облави, як на вовка або ведмедя. По всій Бесарабії ганяли дозорці, вистежуючи скрізь по ровах, стогах сіна, комишах болотяних річок збіджених, змордованих людей. На півдні Бесарабії, од бистрого Пруту, по лівім боці Дунаю, аж ген до моря стояло на чатах військо і заслоняло волю... Голову втікача оцінено. За кожного спійманого прибрежні козаки діставали плату» [4, с.24].

Та обставини, у яких жив і боровся за власну свободу і гідність головний герой повісті Остап Мандрика, накладаються на події, про які він чув від столітнього діда, — про Коліївщину (1768). «Ще недавно, вмившись в Умані власною кров'ю і накидавши в Кодні стіжок гайдамацьких голів, пан смакував перемогу, пильно обороняючи свої права на живий робочий інвентар — хлопа. Хлоп протестував, хлоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини...»[4, с.24]. Після придушення повстання польська шляхта жорстоко розправилася у невеличкому містечку Кодні з гайдамаками: було страчено близько трьох тисяч повстанців. Гайдамацький рух, про який з острахом і ненавистю згадує пан Остапа, могутньою хвилею соціального і національного піднесення прокотився Україною у середині XVIII століття. Його герої — Максим Залізняк, Іван Гонта — опоетизовані у піснях і думах. їх мученицька смерть надихала на продовження боротьби. Саме тому Остап на початку повісті згадує, як у дитинстві мріяв влитися у загони гайдамаків. Таким чином розкривається назва твору: українське селянство готове було заплатити дорогу ціну за омріяну й вистраждану волю. (Серед варіантів заголовка були такі: «На волю», «Дорога воля», «З неволі», «Воля», «За дорогу ціну»). Як бачимо, у більшості варіантів зберігалося ключове слово «воля», але остаточна назва акцентує увагу на тих випробуваннях і втратах, які вели до здійснення віковічної мрії.

«То не віл був у ярмі, звичайний господарський віл, якого паша і спочинок могли зробити щасливим: ярмо було накладене на шию дикомутурові, загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром, із невтраченим іще смаком волі, широких просторів. Він ішов у ярмі, скорившись силі, хоч часом із гніву очі йому наливались кров'ю, і тоді він хвицав ногами і наставляв роги...» [4, с.23], — так художньо переконливо зображує вільнолюбивий дух українців автор.

У запереченні покори й пасивності, у прославленні волелюбності українців і полягає пафос твору. Метафоричний ряд, майстерно вибудуваний Коцюбинським, потверджує цю думку: «Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі», «на широкі бесарабські степи... рвалась гаряча уява й тягла за собою сотні й тисячі», «Старше покоління... показувало ще на долонях мозолі від шаблі, піднятої в оборону народних і людських прав», «хлоп протестував», «хлоп тікав на вільні землі». Ідеєю твору є уславлення самовідданої боротьби українського селянства за волю, а також утвердження незнищенності кохання.

Сюжет і композиція. Першою, історичною, темою повісті «Дорогою ціною» є зображення героїчної боротьби селян-кріпаків за волю. Вступна частина, у якій становище українського народу порівнюється з уярмленим диким туром, відіграє роль експозиції. Перші розділи твору знайомлять читача з обставинами життя головних героїв: Остап Мандрика змушений тікати від пана, який погрожує «оббілувати» його «за сміливе слово». Кохану Соломію пан силоміць віддав заміж «за хурмана». І хоч як важко було Остапові залишати рідну сторону, проте він зважується на втечу. Вірна Соломія наздоганяє його у дорозі. Подолавши нелегкий шлях, герої разом із такими з бідаками чекають перевозу через Дунай на турецький бік. Але зненацька з'являються козаки, Остап із Соломією ховаються від переслідування у плавнях. Коли нарешті вони перетинають Дунай, випадкова куля зранює юнака. Ці обставини приводять утікачів до циган, причетних до крадіжок і вбивства. Остапа арештовують разом із циганами. Усі спроби Соломії визволити коханого не увінчалися успіхом. Тоді вона зважується на відчайдушний учинок: разом із Іваном Котигорошком організовує напад на вартових, але гине у холодних дунайських хвилях. В епілозі зображено старого Остапа, який не забув свою Соломію, через роки пронісши кохання до неї. Отже, другою, романтичною, психологічною темою твору є вічність і незнищенність кохання.

Жанр твору. Як зазначає Ю. Кузнецов, ще у 1906 році Л. Старицька-Черняхівська назвала «Дорогою ціною» пригодницьким твором. І досі немає єдиної думки серед дослідників, як визначати жанр твору: перед нами повість чи оповідання, пригодницький це твір чи романтично-психологічний?

Ознаки повісті

1. Насиченість подіями, наявність кількох провідних тем або сюжетних ліній

2. Характери перебувають у розвитку, оскільки заторкнуті значні історично-часові межі

3. Охоплення відносно великого відрізку життя героя

Ознаки оповідання

1. Однолінійність, чітка побудова сюжету

2. Характери показані у сформованому вигляді

3. Сюжет заснований на певному епізоді з життя одного або невеликої кількості персонажів

а нефіг було оправдувати надії інших людей